П’ята «Ніч історії Харкова»: хто та про що

Проект «Ніч історії Харкова» відраховує першу річницю. З кінця грудня 2016-го безсонно-історичних лекторіїв вже було чотири. П’ятий проходитиме 23−24 грудня 2017 року.

Когда мы год назад начинали, мало кто верил, что у нас получится, потому что проект нестандартного и необычного формата. Люди говорили: ну, кто будет сидеть с десяти вечера до шести часов утра, слушать лекции. Как оказалось, людей, влюбленных в реальное прошлое нашего города, немало
ініціатор проекту «Ніч історії Харкова» Антон Бондарєв

Щоб потрапити на п’яту «Ніч історії Харкова», потрібно 23 грудня прийти до будівлі Харківської обласної філармонії (вулиця Римарська, 21). Пускати почнуть з 21:30. Можна завітати пізніше, але до опівночі. З нагоди річниці кожен відвідувач отримає корисний сувенір.

Вхід на захід коштує 100 гривень. Якщо ж попередньо зареєструватися, то можна зекономити — 70 гривень. При цьому за ці кошти можна відвідати як одну, так і усі лекції. Щоправда, одночасно доповідають по три лектори (у різних приміщеннях). Кожна доповідь триває півтори години. Всього лекційних блоків чотири, між ними передбачені півгодинні кава-паузи.

Початок Першого блоку лекцій заплановано на 22:30

1) Подорожуючи Слобожанщиною

Інна Роменська й Олексій Сорокін з «Українського автомобільного руху» розповідатимуть про причини, мотивацію та досвід відвідання історичних об'єктів архітектури. З квітня по грудень 2017 року вони відвідали понад 30 палаців, храмів, особняків, парків тощо. Під час лекції представлятимуть фото і відео з цих подорожей. Також вдасться дізнатися, як скласти оптимальний маршрут, що з собою брати та куди відправлятися найперше.

2) Перші харківські студенти: Про навчання і не тільки

Історик, перекладач і координатор проекту від ХНУ ім. В.Н.Каразіна Марина Григор'єва доповідатиме про регламентацію поведінки, склад, соціальне становище, умови життя та вдачу університетської молоді першого періоду існування в Харкові вищого навчального закладу. Тобто, з року заснування (1805) до часу прийняття нового університетського уставу (1835). В цей час формуються традиції студентів, виникає фундамент їх корпоративності та субкультури.

3) «Ваплітяні» vs «плужани»

Викладач кафедри мистецтвознавства, літературознавства и мовознавства Харківської державної академії культури Ольга Піскунова описує свою лекцію так: «У далекі 20-ті минулого століття, коли ще не було фейсбуку і твітера, а до появи телебачення залишалися лічені роки, харківські письменники гуртувалися у різні спільноти й намагалися визначити, якою має бути українська література, щоб не гірше, ніж на Заході, але й для радянського пролетаря. Так почалася літературна дискусія 1925−1928 років. А хто до неї був залучений і чим скінчилися ці всі суперечки — поговоримо на лекції».

Друга партія доповідей розпочнеться о 00:30

1) Розстріляне відродження

Кандидат філософських наук, доцент кафедри української мови, ХарРІ НАДУ Василь Терещенко пропонує поміркувати, що було б, якби одна з найбагатших у нашій культурі генерацій творчих особистостей 1920-х років не була знищена в 1930-ті, якою б наша література була сьогодні, яке б місце займали українці серед культурних націй сьогодення, яким був би Харків, країна. Джерело для відповідей лектор вбачає у творчості тих, кого нині називають представниками епохи «Розстріляного відродження»: Миколи Хвильового, Валер’яна Підмогильного, Майка Йогансена, Миколи Куліша, Миколи Зерова, Михайля Семенка та багатьох інших.

2) Історія товариства Квітки-Основ'яненка

У березні 1912 року в Харкові відкривається «Українське імені Г. Квітки-Основ'яненка літературно-мистецько-етнографічне товариство». До нього входили Кость Бич-Лубенський, Микола Міхновський, Гнат Хоткевич, Сергій Васильківський та інші. Організація опікувалася вивченням українознавства, тому проводила просвітницькі лекції, вечори українською мовою, збирало автентичні матеріали та терміни. Докладніше про історію товариства розповість Олександр Парщик.

3) Харківський кінематограф на початку ХХ століття

Кандидат культурології та медіаконсультант хабу соціальної активності «Студія 42» Ганна Старкова зосередить увагу на тому, яким було кіно у Харкові на початку ХХ століття, де його показували, наскільки це було безпечно, чи можна сьогодні подивитися фільми у кінотеатрах тих часів. Паралельно — представить документи, що засвідчують трагедію, пов’язану із історією кіно Харкова, а також продемострує уривки з популярних фільмів тих часів.

Третій лекційний блок стартує о 02:30

1) Харківські торговці та магазини в кінці XIX — на початку ХХ століття

Дослідник історії Антон Бондарев анонсує так: «Во время нашей ночной встречи начнем мы с ряда мифологем. Например, почему семейство Кениг вовсе не бароны и не „сахарные короли“, Борис Шапара — не многодетный отец, а легендарный Жаткин — не вопиющий развратник». Потім лектор запропонує зануритися в світ книжкової торгівлі Харкова середини XIX — початку ХХ століття, дізнатися, як справи торгові вплинули на відкриття іноземних консульств, торкнутися тютюнової, алкогольної, парфумерної та кондитерської тем.

2) Харків у 1917 році

Історик і журналіст Філіп Дикань розкаже, що відбувалося у нашому місті під час великих потрясінь сторічної давнини. Як Харків пережив дві революції, кількамісячний період свободи, прихід більшовиків тощо. А ви знали, що про більшовицький переворот харківці дізналися лише через десять днів? Причина — не в уповільненому поширенні новин 100 років тому. Просто в день, коли в Санкт-Петербурзі більшовики захоплювали владу, в Харкові друкарні почали страйк. Події не були пов’язані, просто збіг.

3) Стефан Таранушенко — консерватор часу

Краєзнавець, засновник і глава музею міської садиби Андрій Парамонов пояснює: «В 2010 году я в первый раз открыл одну из рукописей Стефана Андреевича Таранушенко, вместе с текстами был конверт с фотографиями. Первые же снимки перенесли меня в 1913 год в Лебедин и Лебединский уезд Харьковской губернии. Так я окунулся в мир прошлого, не воображаемый, а тот, который оставил для потомков замечательный исследователь народной архитектуры и быта Стефан Таранушенко. И на сегодняшний день архив его фотографий — уникальнейшая коллекция, которая отражает большую часть территории Украины. Деревянные храмы, церковная утварь и иконы, жилые дома, усадьбы, крестьянские семьи, внутреннее убранство хат, домашние животные — все это наше прошлое, которое уничтожено варварами-большевиками и безжалостной Второй мировой войной уцелело лишь благодаря Стефану Таранушенко, остановившему время на своих снимках».

Останні три доповіді можна послухати з 04:30


1) Микола Лисенко. Вкрадена історія

Антон Бондарев розповість про життя Миколи Лисенка в Харкові, рішення міських властей спорудити посмертний пам’ятник композитору — перший в світі — та про конкурс проектів на надгробний пам’ятник. Мовою документів: «Покойный получил образование во второй харьковской гимназии и слушал лекции в харьковском университете. В Харькове же Н. Лысенко начал свое музыкальное образование. Таким образом, Харьков может гордиться тем, что первые зачатки симпатии и настроений великого композитора заложены в его душу атмосферою Харькова, который в то время назывался украинскими Афинами. Справедливо, чтобы Харьков почтил своего великого человека и увековечил бы его память» (із заяви гласного Харківської думи Миколи Міхновського на ім'я виконуючого обов’язки міського голови Миколи Дорофєєва, 1 листопада 1912 року).

2) «Южный край». Подорож сторінками історії найпопулярнішої газети Харківської губернії

Засновник видання «Южный край» бажав об'єднати навколо нього «кращих людей міста», Володимир Ленін заміняв перше слово назви на «паскудний», з газетою співпрацювали найвідоміші письменники та вчені, студенти били скло в редакції, поліція штрафувала і конфісковувала номери… «Все это досталось на короткий век „Южного края“, который знали во всей Российской империи и который пережил все издания Харькова, начавшие жизнь до революции. На лекции мы совершим путешествие по номерам газеты разных лет», — ділиться Філіп Дикань.

3) Історія «костотрясу» в Харкові до 1917 року

«Велосипед, костотряс, бицикл — всё это наименования одного из самых желанных предметов для современных мальчишек и девчонок разных возрастов и поколений харьковцев», — повідомляє Андрій Парамонов. Він доповідатиме про часи, коли велосипед був без шин і гальм. Але навіть у несприятливих умовах харківські диваки прагнули подвигів: змагалися з ковбоями Техасу, здійснювали дводенні поїздки до Києва, влаштовували перегони між містами, навіть винаходили свої моделі велосипедів. У Харкові був свій циклодром, мережа фірмових магазинів, велосипедне товариство й особливі традиції.

Довідка

Проект «Ніч історії Харкова» ініційований у 2016 році Антоном Бондарєвим. Перший захід проходив 24−25 грудня у хабі соціальної активності «Студія 42». Співорганізаторами та партнерами виступають громадська організація «День музики», Харківська обласна філармонія, ХНУ ім. В.Н.Каразіна, хаб соціальної активнсоті «Студія 42», незалежний соціально-політичний медіапроект «Накипіло», УАР (Український Автомобільний Рух), фундація «Харків манливий», Харківський приватний музей міської садиби, KHARKIV Today, KharkivHeritage. Повнішу інформацію про лекції можна знайти на сторінці проекту. Там взяті й ілюстрації для цієї публікації.

Залишити відповідь